У підлітковому віці відбувається багато змін у мозку дітей. Вони починають розвивати свою ідентичність, відділятися від батьків та досліджувати свою сексуальність. Цей триває десь до 25 років. Підлітки експерементують та вивчають, хто вони є. Це нормальний процес.

 Але смартфони змінили дитинство та створили у дітей “ілюзію спальні”. Це значить що у дитини завжди є доступ до Інтернету, і найчастіше вона користується ним саме у своїй кімнаті – без відома дорослих. При цьому діти почуваються захищеними, оскільки вони знаходяться у фізичній безпеці. В такій ситуації неочевидний зв’язок між їхніми діями онлайн та проблемами офлайн і вони готові на більш ризиковані дії.  

Секстинг – це надсилання інтимних фото або відео із використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. І з багатьох причин секстинг цікавий для дітей: з його допомогою вони вивчають власну сексуальність, виражають довіру, а ще часто вважають, що це безпечніше, ніж сексуальні стосунки. Також діти надсилають такі зображення, аби пофліртувати або із бажання отримати комплімент та привернути до себе увагу. І в разі позитивного відгуку у них може виникає залежність від цих приємних почуттів. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 2627 запитів щодо секстингу.

 Секстинг може призвести до дуже тривожних наслідків. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібер булінгу та булінгу дитини у школі. Крім того, коли дитина вже у дорослому віці вступає до вищого навчального закладу чи шукає роботу, то інформацію про кандидатів часто перевіряють в Інтернеті і такі матеріали можуть завадити здійснити мрію.  

Заспокоїтися та підтримати дитину. Подякуйте її за довіру та за те,що вона прийшла із цією проблемою саме до вас. Висловіть їй свою підтримку та розуміння, скажіть, що розумієте, наскільки це важливе питання, та що завжди будете на її боці.

Після чого обговорити із нею наступні питання:

Чому дитина зробила ці фото? 

Це питання важливо задавати без тиску, не звинувачуючи дитину у скоєному, аби зрозуміти її мотивацію та характер стосунків із тими, кому вона їх надіслала. Можливо дитину змусили їх зробити. 

Кому та чому фото були надіслані?

Хто, коли та чому почав їх поширювати? 

Де вже бачили фото і хто їх бачив?  

Це вам допоможе швидше їх видалити. 

Чи задіяні у розповсюдженні дорослі? Якщо відповідь на це питання “так”, то варто негайно звертатись до Поліції, бо такі дії, скоєні повнолітніми – це злочин.

Далі треба спокійно, але швидко діяти:

Зробити скріншот (знімок екрану) сторінки, на якій опубліковані світлини.

Звернутись разом із дитиною до служби підтримки соціальних мереж із проханням видалити ці матеріали, як такі, що є інтимними матеріалами із дітьми.

Зв’язатися із батьками дитини, що розповсюджує матеріали та спокійно пояснити про порушення. Скоріше за все вони будуть здивовані та занепокоєні так само як і ви, тому зберігайте спокій та повагу.

Якщо ситуація не вирішується, то можна звернутись до школи, де навчається дитина, що публікує фото, або до Поліції. 

У випадках коли почався кібербулінг дитини, треба на деякий час обмежити або припинити користування соцмережами

Найчастіше ми говоримо ще про онлайн-грумінг та сексторшен.

Онлайн-грумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки із дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн – це коли вони змушують дітей робити виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування із дитиною таким чином, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо. Згідно міжнародних експериментів, щонайменше за 18 хвилин злочинець може отримати інтимні фото від дитини. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 1047 запитів щодо онлайн-грумінгу.

Ще однією проблемою може стати сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. За статистикою американської організації Thorn, 68% випадків вимагання не закінчуються, навіть якщо дитина відправила злочинцю те, що його цікавило. 

Якщо дитина стала жертвою кібергрумінги чи сексторшену, варто негайно звертатися до Поліції або Кіберполіції 

Перш за все треба підтримати дитину та показати що ви на її боці. Їй було дуже важко зважитися розповісти вам про ці проблем. 

А наступні кроки такі:

– Припинити листування

– Не надсилати фото чи гроші

– Ні в якому разі не зустрічатись із злочинцем

– Зробити копію всього листування

– Звернутись разом із дитиною до Поліції.

Вимагання, шантаж і здирництво – це злочини, за яке передбачено покарання. Тому, якщо ваша дитина опинилась у такій ситуації, слід негайно звернутись до правоохоронних органів – Поліції чи Кіберполіції. Остання пропонує можливість розмістити електронне звернення на своєму сайті.

Ні в якому разі не слід далі переписуватись із злочинцем або надсилати йому матеріали, які він просить. У більшості подібних випадків вимагання на цьому не зупиняться. 

Які поведінка онлайн друзів дитини може вказувати на небезпеку? Підозру може викликати така поведінка:

Прохання перейти у більш секретний формат спілкування, наприклад, через додаток у телефоні замість соціальних мереж (WhatsApp, Viber, Telegram тощо).

Дуже стрімкий розвиток відносин, приділення дитині неочікувано багато уваги.

Перехід до розмов про секс після нетривалого знайомства.

Надсилання власних інтимних фото чи прохання надіслати фото дитини.

Обурення відмовою дитини надіслати інтимні фото.

Прохання тримати спілкування в таємниці.

Пропозиція до відеоспілкування, але відмова показати себе при цьому (через “несправність камери” абощо). 

На жаль, подібне може трапитись із кожним. Тому не слід сварити дитину. Більшість людей, що активно використовують Інтернет, так чи інакше розкривають свої особисті дані – номер телефону, адресу, інколи навіть банківські дані. У більшості випадків це не призводить до катастрофи, тому не радимо надміру тривожитись.

Втім, варто негайно видалити усі оприлюднені дані, якщо дитина розмістила їх у своєму профілі в соцмережі. Якщо дитина повідомила точну адресу, можна посилити систему охорони житла. Якийсь час варто супроводжувати дитину у її переміщеннях.

Крім того, слід ще раз проговорити з дитиною правила безпеки в мережі: не поширювати такі свої особисті дані, як адреса, телефон, номер школи, гуртки чи секції, які дитина відвідує, інформацію про батьків та банківські дані. Не радимо також писати у публічному доступі, що дитина чи родина збирається у відпустку чи переїжджає. 

Спілкуватись тільки із людьми, яких вона знає в офлайн-житті.

Закрити у соціальних мережах сторінку та список друзів від незнайомців.

Не вказувати у своїх профілях адресу, номер телефону та школи, де дитина навчається.

Не позначати геолокацію у своїх публікаціях.

Перед публікацією чи надсиланням повідомлень користуватись “Тестом білборда” – уявляти, що вся інформація, надіслана в Інтернеті, автоматично публікується на великому білборді поруч зі школою.

Бажання зустріти свого онлайн-друга в офлайн-житті – нормальне. Не варто забороняти дитини зробити це, адже багато людей, які згодом стали хорошими друзями, дійсно познайомились в Інтернеті – в мережевих іграх, чатах та на тематичних форумах. Проте радимо взяти до уваги певні правила безпеки першої зустрічі дитини із онлайн-друзями.

По-перше, проговоріть з дитиною, що ваше хвилювання за неї в такій ситуації природне, тому вам варто знати точно, де та коли відбудеться зустріч і подивитися на профіль нового друга у соціальних мережах чи онлайн грі, де вони познайомилися.

Нехай дитина назначить її у добре знайомому людному місці. В жодному випадку не можна сідати у автівку нового друга, розкривати свою адресу, дозволяти проводити себе до дому чи іти у гості чи на вечірку.

Якщо дуже переживаєте за дитину, ви можете її супроводжувати – проте так, щоб вона знала про це заздалегідь та не розцінила вашу турботу як шпигунство. Попросіть дитину не покидати цього місця разом із новим другом та зустріньте її після зустрічі.

По-друге, попросіть дитину подзвонити вам чи іншій довіреній особі, як тільки вона відчує, що ситуація стала тривожною чи неприємною. Будьте готові негайно забрати дитину.