Як підтримувати дітей і молодь: прем’єра освітнього серіалу про наставництво на Дія.Освіта
В Україні тисячі дітей і молодих людей зростають без надійної підтримки дорослих. Для них наставництво — це можливість мати поруч людину, з якою можна бути собою, ставити мету й упевненіше рухатися вперед. Для дорослих — це спосіб допомогти в реальний, дієвий спосіб. Коли поруч є наставник або наставниця, дитина або молода людина не рухається в житті «як вийде» — вона має підтримку й орієнтири.
Саме тому на Дія.Освіта зʼявився новий освітній серіал «Наставництво: що, для кого і як працює». Це 10 серій тривалістю 4–10 хвилин із зрозумілими поясненнями, прикладами та інструментами, які можна застосовувати одразу.
Ви дізнаєтеся:
що таке наставництво та чим воно відрізняється від разового волонтерства чи благодійності;
хто може бути наставником або наставницею;
як будувати безпечні, довірливі стосунки з дітьми й молоддю з урахуванням вікових і психологічних особливостей;
як підтримувати розвиток самостійності, життєстійкості та здорових соціальних зв’язків;
як діяти разом із дитиною або молодою людиною, а не замість них, і водночас запобігати емоційному вигоранню;
які ризики можуть виникати у процесі наставництва та як формувати власне коло підтримки;
як долучитися до наставництва й розвивати його у своїй громаді.
Освітній серіал створений так, щоб кожна людина — незалежно від попереднього досвіду — могла зрозуміти суть наставництва та діяти відповідально й усвідомлено.
Він буде корисним:
тим, хто планує стати наставником або наставницею, а також тим, хто вже має такий досвід;
волонтерам і волонтеркам;
фахівцям і фахівчиням соціальної сфери та освіти;
усім, хто хоче стати підтримкою для дітей і молоді.
У серіалі з вами спілкуватимуться Інна Мірошниченко, Єфим Константиновський, Кирило Невдоха, Софія Юдіна, Юлія Дідула та Юлія Марчук. Кожен і кожна зі спікерів/-ок привносять свій погляд і досвід — професійний, батьківський, громадський чи особистий.
Переглядайте серіал безоплатно просто зараз на Дія.Освіта. Після завершення ви отримаєте сертифікат і практичні матеріали, які можна використовувати у щоденній роботі та волонтерстві: https://diia.link/r/8b61
Освітній серіал створений для платформи Дія.Освіта Офісом дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної підтримки, сім’ї та єдності України, ГС «Українська мережа за права дитини», Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей у межах проєкту «Підтримка дітей і молоді з досвідом перебування в альтернативних формах догляду», що реалізується ЮНІСЕФ та Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW, Європейського Союзу та Уряду Швеції.
Ось і закінчився ще один навчальний рік. Для всіх він був складним, але життя у стінах нашого ліцею вирувало і забарвлювалось різноманітними фарбами!
День пам'яті жертв Чорнобильської трагедії.
26 квітня 1986 року, о четвертій ранку, реактор № 4 на Чорнобильській атомній електростанції в Україні зазнав повної аварії під час тестування систем безпеки. Це призвело до вибуху, який викинув в атмосферу велику кількість радіоактивних матеріалів. Ця подія стала найбільшою ядерною аварією в історії. Величезні обсяги радіації поширилися на великі відстані, забруднюючи значні території в Україні та в інших країнах Європи. Тисячі людей загинули або постраждали від радіації. Ця трагедія мала серйозні наслідки для здоров'я людей та навколишнього середовища і стала символом небезпеки ядерної енергетики.
З 2008 року 2 квітня визначають Всесвітній день поширення інформації про аутизм. По усьому світу у цей день одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом нервової системи, що утруднює комунікацію. Вчителі та учні Ківшоватського опорного ліцею напередодні цього дня також одягнулись в одяг синього кольору.
Щороку в четверту суботу листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років , перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.