Поради вчителям

Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій. 

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. 

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету. 

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі! 

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Особистість можна порівняти з величезним садом, у якому ростуть найрізноманітніші квіти, кущі, дерева. Сад великий і розмаїтий, він зростає і змінюється. Може здатися , що він росте сам по собі. Але це не так, лише завдяки любові, спілкуванню, нашим старанням він розростається  і міцніє. Бо забуте занедбане деревце почне чахнути і загине.

 Історія Теді Стодарда

Надзвичайна історія для всіх учителів

         Вона стояла перед учнями свого 5-го класу у перший день навчання та говорила дітям неправду. Як і більшість учителів, вона подивилася на всіх і сказала, що любить усіх їх однаково.

         Однак це було неможливо, тому що у першому ряду, з‘їхавши на край крісла, сидів маленький хлопчик на ім‘я Теді Стодард.

         Пізніше пані Томпсон помітила, що Теді не ладив з іншими дітьми, його одяг був неохайним, та й сам він не мився. Це призвело до того, що пані Томпсон із насолодою перевіряла його роботи товстою червоною ручкою, залишаючи червоні хрести та ставлячи величезні одиниці у верхньому кутку його робіт.

         Пані Томпсон все відкладала особову справу Теді на потім.

         Однак, коли вона проглянула його папку, то була вкрай здивована. Його вчителька у першому класі писала: «Теді – розумна дитина і до тогож веселун. Він охайно виконує свої роботи, добре вихований. Там, де він завжди весело.» Вчителька другого класу записала: «Теді – відмінник, його люблять однокласники, але він стурбований, тому що його мама смертельно хвора і життя вдома – це боротьба.» його вчителька за третій клас записала: «Смерть своєї мами він переживає важко. Він старається, але його батько не особливо ним цікавиться, і якщо не вжити певних заходів, хлопчик не зможе добре навчатися. Вчителька Теді у четвертому класі написала: «Теді – відсторонений і не виявляє особливого інтересу до навчання. У нього небагато друзів і він іноді ночує не вдома.

         Лише зараз пані Томпсон зрозуміла проблему, і їй стало соромно за своє ставлення. Було ще гірше, коли всі учні принесли Різдвяні подарунки, загорнуті в яскравий папір зі стрічками. Подарунок Теді був незграбно загорнутий у товстий коричневий папір від торбинки для покупок. Пані Томпсон було боляче відкривати його серед інших подарунків. Деякі діти почали сміятися, коли вона знайшла там кришталевий браслет, в якому частина камінців випала, та на чверть заповнену пляшечку парфумів. Але дитячий сміх вщух, коли вона вигукнула, яким гарним був браслет, одягаючи його та втираючи парфуми в зап‘ясток. Того дня Теді Стодард лишився після уроків для того, щоб сказати: «Пані Томпсон, сьогодні Ви пахли, як колись моя мама.» після того, як діти пішли, вона плакала щонайменше годину.

         З того дня вона припинила навчати читати, писати та рахувати. Натомість, вона почала навчати дітей. Пані Томпсон приділяла особливу увагу Теді, і коли вона займалася з ним, його розум поступово почав оживати. Що більше вона його заохочувала, то швидше він оволодівав матеріалами. На кінець року Теді став одним із найрозумніших дітей у класі. І, незважаючи на її обман, про всіх дітей, яких вона любить однаково, Теді став одним із її улюбленців.

         Рік потому, вона знайшла під дверима листа від Теді, в якому він називав її найкращим учителем у своєму житті. Шість років минуло, перш ніж вона отримала іншого листа від нього. Він писав, що закінчив школу з третім місцем за рівнем  досягнень та все ще називав її найкращим учителем в його житті. Ще через чотири роки вона отримала іншого листа, в якому Теді писав, що часом буває важко, але в невдовзі він закінчує коледж з відзнакою. Він запевнив пані Томпсон, що вона все ще залишається найкращим вчителем в його житті. Далі минуло ще чотири роки, і ще один лист. Цього разу він пояснював, що після того, як отримав диплом бакалавра, вирішив навчатися далі. В листі йшлося про те, що вона ще лишається найкращим та улюбленим учителем його життя. Але цього разу його підпис був дещо довшим … доктор медичних наук, Теодор Ф. Стодард.

         А потім був ще один лист тієї ж весни. Теді писав, що зустрів кохану дівчину та збирається одружитися. Він пояснив, що його батько помер кілька років тому, і його цікавить, чи погодиться пані Томпсон зайняти на його весіллі місце матері нареченого. Звичайно вона погодилася. Вона одягнула той самий браслет із загубленими камінчиками. Більше того, вона потурбувалася про ті самі парфуми, якими користувалася його мама. Вони обнялися і доктор Стодард прошепотів їй на вухо: «Дякую Вам, пані Томпсон за те, що повірили в мене. Дуже дякую, що змусили мене відчути себе важливим і показали, що я можу змінитися.» пані Томпсон із очима повними сліз прошепотіла йому у відповідь: «Теді, ти все зрозумів не так. Це ти був тим, хто показав, що я можу бути іншою. Я не знала, як учити, доки не зустріла тебе.»

(Для тих, хто не знає, Теді Стодард, доктор медицини із Айови, досліджує шляхи боротьби з онкологічними захворюваннями.)